Ієрофант

Він носить потрійну корону і сидить між двома колонами, хоча це не колони Храму, який охороняє Верховна Жриця. У лівій руці він тримає скіпетр, що закінчується потрійним хрестом, а правою подає добре відомий церковний знак – знак езотеризму – що розрізняє явні та приховані частини доктрини. Варто зазначити, що Верховна Жриця не робить такого знаку.

Біля його ніг лежать схрещені ключі, а два священнослужителі в альбах стоять перед ним на колінах. Його зазвичай називають Папою, що є особливим вираженням ширшої ролі, яку він символізує. Він представляє правлячу силу зовнішньої релігії, так само як Верховна Жриця втілює приховану, езотеричну силу.

Значення цієї карти часто спотворювалися різними інтерпретаціями. Великий Схід справедливо стверджує, що Ієрофант представляє владу ключів, екзотеричну ортодоксальну доктрину та зовнішнє життя, яке веде до духовної істини. Однак він, безумовно, не є князем окультної доктрини, як дехто стверджує.

Скоріше, він є summa totius theologiæ – сумою всієї теології – коли вона кристалізувалася в жорстку структуру. Він також символізує все, що є праведним і священним на явному плані. Таким чином, він є каналом благодаті у світі інституцій, відмінному від природного світу, і він діє як лідер колективного спасіння.

Він є порядком і головою визнаної релігійної ієрархії, відображенням вищого, божественного порядку. Проте може трапитися так, що понтифік забуває про символічну природу своєї ролі і поводиться так, ніби він містить усе, що означає його посада.

Він не є філософією – хіба що у її теологічній формі. Він не є натхненням, і він не є самою релігією, хоча він є одним із способів, яким релігія виражається зовні.